В Городниці ще за панщини школи не було. Всі люди села, старші і молодші, йшли працювати хто на своє  поле, а хто на панщину.

       Першу школу в селі відкрито в звичайній сільській хаті у 1850-1851р.р. В школі заняття проводились після обіду. Першого року в ній навчалося три учні. Вчителі був місцевий дяк, яки1й знав письмо і тодішню граматику. На парафії правив отець Лятаровський і при його сприянні було відкрито цю першу в селі школу, яка знаходилася в хаті Цюпів у присілку Майдан.

З кожним роком учнів збільшувалося. Громада побудувала ліплену школу, яка з часом теж не вмістила школярів. Тоді під школу використали звичайну сільську хату,що мала одночасно служити і за канцелярію громадян.

      У 1890 році розпочато будівництво мурованої школи, яка стала основою сучасної. Ця школа  мала чотири просторі світлиці, в яких діти, поділені на ступні(класи), навчалися письма українського, а за часів польського панування навчали і польського, арифметики, історії, співу. Священник навчав релігії.

      Учні сиділи на лавках, парт не було. З часом під школу використовували і інші сільські приміщення. Хоч багато дітей не здобували освіти в школі, вони вчились читати самостійно. За часів австро – угорського панування в школі вчили тільки українською мовою.  Та коли в краї встановилася польська влада, то рідну мову вчили один раз в тиждень, а польську – п’ять разів у тиждень (з 1920 по 1939 рік).

     Вчителі, в тому числі і дяк, мали право наказувати дітей за непослух або незнання різками.

      Протягом багатьох років у школі було лише два класи. У 1920 р.  школа стала чотирикласною. У 1922 р. –  п’ятирічна. У 1931р. навчались шість років, а в 1932 – сім років. З того часу і аж до 1951 року в селі діяла семирічка. Перший випуск учнів із середньою освітою  був у 1954 році. Тоді школу закінчило 15 учнів.

       В 60 роках в школі побудовано теплицю, майстерню по обробці металу, яка була обладнана стандартними верстатами на 16 робочих місць, токарно – гвинторізним і свердлильним станками,обладнано автотракторний клас. Силами учнів споруджено географічний майданчик. Школа мала свою циркулярку, трактор із причепним інвентарем, грузову машину на ходу, грузову і легкову машини для навчальних цілей. Була шкільна кролеферма.

     Тоді ж побудовано нову школу на чотири класні приміщення і спортивний зал. Закладено шкільний сад, площею 0,5га.Для школи виділено  0,7га землі для навчально – дослідної роботи.

        В роки радянської влади весь навчально – виховний процес у школі, як і в цілому по Україні, був спрямований на прославляння комуністичної партії Радянського Союзу, на виховання учнів в дусі пролетарського інтернаціоналізму. В дітей намагалися викорінити національні почуття, виховати в них ненависть до борців за незалежність України. Незважаючи на таку політику уряду, в школі зберігалися націоналні традиції. Майже  всі позакласні заходи проводилися на українській мові, ігнорувалася вказівка кожного вівторка спілкуватися на російській мові. Хоч мова імперської держави поступово  витісняла із шкільної програми рідну, час не дозволив русифікувати городи чан.

       З прийняттям 24 серпня 1991 року  акту про незалежність України, у школі відновився зв’язок з релігією, учні стали вивчати історію своєї держави, свого родоводу. Але особливого інтересу до цього учні  не проявляють. Спостерігається і байдуже відношення до навчання.

        Враховуючи  умови Концепції національної школи, силами вчителів і учнів створено «Світлицю», в якій зібрано старовинні речі, якими користувалися наші односельці.

       Учнів 1-4 класів замучено до районної гри – подорожі «Галичаночка».Кожен клас подорожував шляхами:

« Завдання чарівної палички», «Роде наш красний, роде наш прекрасний», « Сторона барвінкова, де я народився», «Подивись, який чудовий край, де лине рідна мова».

      Школярі 5-11 класів включилися у рух учнівської молоді «Стежиною батьківського краю» в рамках всеукраїнського руху учнівської молоді « Моя земля, земля моїх батьків» по напрямах – «Оберіг», « Слово у пісні, пісня у слові»,

« Милосердя», «Еколог».

      Матеріальна база школи недостатня для повного виконання навчальних програм. Найбільш забезпечений навчальним приладдям фізичний кабінет. В школі проведено парове  опалення. Шкільна їдальня, розрахована на 60 посадочних місць, забезпечує теплим харчуванням всіх учнів (264 учні) протягом трьох перерв. Понад100 учнів охоплено в п’ятьох групах продовженого дня. Для шестирічок обладнано ігрову і спальну кімнати. Для прибирання шкільних приміщень є шість жінок технічного персоналу, які підпорядковані завгоспу школи. Шість кочегарів опалюють шкільні приміщення. ( Це дані на 1996 рік)

Педагогічний колектив 1960 р.